Руслан

ПИВОВАРОВ

Разговор о счастье

Вы не поверите, мой друг,
Как я томился ожиданьем,
Считая путь свой наказаньем,
Но счастье улыбнулось вдруг.

Ведь ошибается любой,
Кто не приемлет путь познаний,
Кто не послушал указаний
Во тьме души своей живой.

Никто к борьбе не вдохновит
Того, кто выиграть не хочет,
Кто лишь о суетном хлопочет
И в глубь души своей не зрит.

И я бороться не хотел.
Твердил: "Пуста забава эта.
Всех поглотит в итоге Лета
Влюблён ли, счастлив, горд ли, смел".

Я осознал в потоке дней,
Что жизнь – единственное счастье,
И только наше безучастье
Нас сердцем делает бедней.

Я перестал себя жалеть,
Стал избегать тоски унылой,
Я разгорелся с новой силой
Не помышляя скорбно тлеть.

Вы вопрошаете, мой друг,
Какое мне досталось счастье?
Я просто понял в одночасье,
Что радость – всё, что есть вокруг.

____________________

© Руслан Пивоваров

Розмова про щастя

Чи ви повірите, чи ні,
Як, друже, я томивсь чеканням
І шлях вважав свій покаранням, – 
Та щастя трапилось мені.

Всяк припускався помилок,
Хто не прийняв шляхів пізнання,
Хто не прислухавсь до шептання
В душì прихованих зірок.

До боротьби не надихне
Ніхто того, хто сам не хоче
Й лише про марноту клопоче,
Душì ж своєї не торкне.

І я боротись не хотів,
Твердив за давнім трафаретом:
«Даремно. Всіх поглине Лета,
Хоч як би діяв ти та жив».

Рокú навчили вже мене,
Що справжнє щастя наше – жити. 
Якщо ж дарма втрачаєш дні ти, 
То серце робиться дрібне.

Себе жаліти я не став, 
Із себе вирвав те, щò скніло, 
В мені нова зродилась сила, 
І сум із серця я прогнав. 

Ви, друже, хочете збагнуть,
Яким я щастям збагатився?
Я просто розуміть навчився: 
Все, щò навкруг, – це щастя суть.

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна