Руслан
 ПИВОВАРОВ


НЕПОСТОЯНСТВО ЗИМНИХ ДНЕЙ

Я вовсе не грущу зимой,
Но с нею я не так уж дружен.
Ведь холоду совсем не нужен
Характер слишком тёплый мой.

Ей больше по сердцу мороз,
И снежных серых туч безбрежность,
А мне цветов приятна нежность
И свежесть трав от летних гроз.

Вокруг озябшие дома.
А на земле то лёд, то слякоть…
То снег метать, то горько плакать
Дождём пускается Зима.

Непостоянство зимних дней
Меня совсем не забавляет…
То мёрзнет всё, то быстро тает
Земля от солнечных лучей.

Прости, Зима! Не обессудь, 
Что я к тебе не очень нежен.
Хотя мой мир любви безбрежен,
Но мне весны милее суть.

___________________
© Руслан Пивоваров


НЕПЕВНІСТЬ ЦИХ ЗИМОВИХ ДНІВ

Я взимку зовсім не сумний, 
Але зимі й не друг я ніби,
Бо холоднечі не потрібен 
Характер надто теплий мій.

До сèрця ближчий їй мороз,
І хмар їй мила білосніжність,
Мені ж квітòк приємна ніжність
І свіжість трав від літніх гроз.

Будинків змерзлих тихий щем,
А знизу то сльота, то крига…
То сніг мете, а то відлига –
І рюмсає Зима дощем.

Непевність цих зимових днів 
Мені забавкою не стане…
То мерзне все, то швидко тане, 
Як промінь сонця ледь пригрів.

Що ж, Зимо, сердитись облиш,
Що ти у мене не в пошані.
Безмежний світ мого кохання,
Але весна мені миліш.

_____________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна