Валерий
 АКИМОВ


ДНЕПР

Виднеется лёд сероватый,
Рябая поверхность от хвыль,
Вокруг – ни забора, ни хаты,
А жёлтый прибрежный ковыль.

На память осталась картина –
Величественна и проста:
Дубок одинокий, как инок,
Ажурная ферма моста

И рельсы, и шпал частоколы...
Спокоен Днипро-богатырь.
Опора, как нос ледокола,
Взрезает днепровскую ширь.

И сила во всём проявилась,
И пенит поток под мостом.
Наверно, река утомилась
От долгого сна подо льдом.

__________________
© Валерий Акимов


ДНІПРО

Ще лід не зійшов сіруватий,
А хвиля ряба вже пройшла.
Навкруг – ні паркану, ні хати,
По берегу лиш ковила.

На пам’ять лишилась картина –
Велична і разом проста:
Самотній дубок, наче інок,
І ферма ажурна моста,

І рейки, і шпал панорама…
Дніпра не стривожена синь.
Опора, мов ніс криголама,
Дніпровську зріза широчінь.

І сила в усьому явилась,
Нуртує потік під мостòм.
Ріка вже, напевно, втомилась
Тривалим під кригою сном.


______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна