Евгений

ГОЛУБЕНКО

Ленивице

Заткнув за пояс возраст пирамид,
Вне времени, вне рамок, вне пределов
Твой образ, несравненная, царит
Над миром всем, над целым светом белым.

Но стоит мне не то в строке сказать,
Намёком бросив тень на непорочность,
И, дева несравненная, как знать,
Чем обернётся данная неточность.

Совет мой прост: «Родная, не буди
Чертей моих, что в омуте уснули!»
Забыв про всё: про сон, про бигуди –
Несись ко мне, не абы как, а пулей.

____________________
© Евгений Голубенко

ЛІНИВИЦІ

Вік пірамід скрутивши у сувій,
Ні часу не підвладний, ані рамкам,
Царює незрівнянний òбраз твій
Над цілим світом, де епох уламки.

Та варт мені хоч натяком сказать
Те, щò твою затьмарить непорочність, –
Хто, незрівнянна діво, може знать,
У що обернеться така неточність?

Моя порада: «Рідна, не буди
Чортів моїх, щò поки що поснулі!».
Забудь про все: про сон, про бігуді –
Й лети до мене стрімко, мов та куля.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна