На фоне стынущего неба

Лариса

Лукашевская

И счастье длилось

Под веток треск и ветра свист,
небес велению подвластный,
кружился, опадая, лист
оранжево-лилово-красный.

Глазели птицы, гомоня,
и облака почили в трансе...
«А не осталось ли вакансий
на роль счастливца для меня?» –
я вопрошал, кормя с руки
бельчонка у высокой ели,
и мысли мрачные светлели,
и счастье длилось… вопреки,
не по средствам, но на потребу,
и воздух был пьяняще чист,
и птицей мне казался лист
на фоне стынущего неба.

____________________
© Лариса Лукашевская

Й тривало щастя

Під тріск гілок і вітру свист,
небес підхоплений законом,
кружляв і тихо падав лист –
лілово-бежево-червоний.
Птахи тут не ловили ґав,
і хмари спочивали в трансі…
«Чи не лишилося вакансій
на те, щоб я щасливцем став?» –
питав я й мирно годував
біля ялинки білченятко,
й світлішала думок лампадка,
й тривало щастя… так, без прав,
лише тому, що є потреба,
й п`янкий повітря мало вміст,
й мені здавався птахом лист
на тлі змерзаючого неба.