Наталья Ливицкая-Холодная


Такой унылый вечер ныне:
закат кровавый вновь молчит,
и тень спускается в долине,
и ветер северный шумит.
А ночь, как нищенка слепая,
протянет руку под окно,
и даль приснится голубая,
степей цветное полотно.
Опять большак мне будет сниться,
поникший крест, что в землю врос,
и деревенская криница,
и опечаленный Христос.

(перевод с украинского – Любовь Цай)

***

Наталья Ливицкая-Холодная

 Такий похмурий вечір нині.

Кривавий захід знов мовчить,
і западає тінь в долині,
і вітер з півночі шумить.
А потім прийде ніч-старчиха
простягне руку під вікно,
і знов присниться далеч тиха,
степів квітчасте полотно.
І битий шлях мені присниться,
і під горою, за селом,
похилий хрестик і криниця,
й Христос з засмученим чолом.