Михаил

ЛЕЦКИН

* * *

Иду, словно царь, по золоту,

Топчу, как вельможа, парчу.

– Милая, что-то сказала ты?

– Нет, ничего, молчу...

Осенняя грусть без причины –

Хорошая, лёгкая грусть.

Серебряные паутины

Мне слепо тычутся в грудь.

И хочется верить, что эта

Пронзительность тихих минут

Не тризна ушедшего лета,

А будущих весен салют.

Авторский перевод на украинский:

ПРЕЛЮД

Іду, ніби цар, по золоту.
Топчу, як вельможа, парчу... –
Здається, щось, люба, сказала ти? –
Ні, любий, нічого. Мовчу.

Осінь, сумна господиня,
В багрянім згоряє вогні.
Сріблясте легке павутиння
Лоскоче обличчя мені.

Невже це готова сюїта?
Ні, мабуть, це тільки прелюд –
Не тризна минулого літа,
А весен прийдешніх салют.

___________________
© Михайло Лєцкін