Николай

ДИК

Сны детства

Мне подавала мама пироги.
Ещё горячие, из раскалённой печки,
с начинкой из любимой кураги.
В духовке тёплой закипала гречка.
Хитрюга-кот прохода не давал.
Ворчал сверчок под старой половицей.
Пацан курносый улетал в астрал…
Глаза открылись. Надо же присниться
такому счастью. Время занесло
мои следы и развалилась хата.
Давно пустует милое село,
что подарило детство мне когда-то.

Ни пирогов, ни мамы, ни кота…
Нет и сверчка любимого со мною.
Но я встречаюсь с ними иногда
в счастливых снах, подаренных луною.

______________

© Николай Дик

Сни дитинства

Мені давала мама пироги.
Гарячі ще, з розжареного дечка,
начинка зі смачної краги.
В духовці теплій закипала гречка.
Хитрюга-кіт проходу не давав.
Бурчав цвіркун звідкільсь з-під мостовини.
Пацан курносий аж в астрал злітав…
Відкрились очі. Боже, як глибинно
наснилось щастя. Часом занесло
мої сліди та хату поламало.
Давно моє спустошено село,
яке мені життя подарувало.

Ні мами, ні кота, ні пирогів…
Цвіркун мій любий більше не буркоче.
Я зустрічаюсь з ними в царстві снів,
які мені шле місяць серед ночі.

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна