Людмила

СВИРСКАЯ

* * *

Легла зима на антресоли –
Подуспокоилась слегка.
Подлечит старые мозоли –
И снова грянет с потолка,
Как выстрел: сырость, холод, насморк,
Туман, ангина, темнота...
И кажется мне, будто насмерть:
Такая в сердце пустота.

O sole mio! Mio sole!
На белом свете мест не счесть,
Где запертые антресоли
И целый год плюс двадцать шесть.
Бали, Мальдивы и Гаваи –
Все то, что где-то на краю:
Я к вам спешу, едва живая,
Чтоб зиму запереть свою.

___________________
© Людмила Свирская

* * *

Лягла зима на антресолі –
Свою утихомирить кров.
А підлікує ось мозóлі –
І полетить зі стелі знов,
Як постріл: холод, біль пекельний,
Туман, ангіна, пустотá…
Й мені здається, що смертельно:
Така у серці пустотá.

O sole mio! Mio sole!
На білім світі стільки місць,
В яких закриті антресолі
І цілий рік плюс двадцять шість.
Балі, Мальдіви та Гаваї –
Все те, що десь там на краю:
До вас в утомі поспішаю
Заперти зиму тут свою.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна