Марына ШАДУЯ

* * *

– Калі ласка – квіток да прыпынку "ДЗЯЦІНСТВА".
Грошай мне не шкада. Колькі трэба, скажы?
Там рамонкі на лузе, маёй маці хусцінка
Прытанцоўваюць з ветрам.... То мае міражы.

Там зімой на надворку снег блішчыць на марозе
І здаецца жывым у двары снегавік.
Там аб нечым шапоча з грушай дуб пры дарозе. 
У бясконцым прасторы светлы смутак мой знік.

Лужа там – нібы мора, і ніякіх памылак 
За плячыма маімі яшчэ ні відаць. 
Мне квіток да "Дзяцінства"! Што, у вас перапынак? 
Ну, нічога. Прабачце. Я магу пачакаць.

__________________

© Марына Шадуя

Авторский перевод на русский:

* * *

– Если можно, билет с остановкою в Детстве.
Денег вовсе не жалко. Сколь нужно, скажи?
Там ромашки да маки – от мамы в наследство –
Тихо ветер колышет... Мои миражи.

На морозе снега там блестят перламутром.
Снеговик, как живой, примеряет их шаль.
Тихо шепчется дуб с грушей целое утро.
Душу с первым туманом покинет печаль.

Лужи там, словно море... Обиды, ошибки
За плечами моими ещё не видать.
Мне билетик до Детства! – Откажут с улыбкой.
– Что ж, сегодня не к спеху. Могу подождать.

________________

© Марина Шадуя 

* * *

– Коли ласка – квиток до зупинки «Дитинство».
Не шкода мені грошей. Скільки треба, скажи?
Там ромашки на лузі та матусі хустинка
пританцьовують з вітром… Чи мої міражі?

Там узимку надворі сніг блищить на морозі
та здається живим у дворі сніговик.
Груша з дубом тихенько гомонять при дорозі.
В цих просторах безкраїх світлий смуток мій зник.

Там калюжа – як море, аж до неба – дерева.
Помилок за плечима ще немає, мабуть…
До «Дитинства» б квиточок… Що, обідня перерва?
Можна – я почекаю? Справи хай підождуть.

______________________________________

© Переклад із білоруської Ірини Булахової