Нина

БЕЛАНОВА

МЫ ОБА, КАК МУЗЫКУ, СЛУШАЕМ ДОЖДЬ

Мы оба, как музыку, слушаем дождь.
Созвучно стихам непогожее лето...
Я знаю: и ты невозможного ждёшь,
 Пуская колечками дым сигаретный.

Наивные души, завидевши свет,
На свечку беспечно летят мотыльками.
Увы, не о нас говорит сердцевед:
 О счастье готовы писать с потолка мы!

Я с плеч не снимаю вчерашнего груз
И так же, как ты, ни о чём не жалею.
С улыбкой грущу, и от боли смеюсь,
 И в завтрашний день оглянуться не смею...

_______________

© Нина Беланова

В МОТИВИ ДОЩУ МИ ВСЛУХАЄМОСЬ ВДВОХ

В мотиви дощу ми вслухаємось вдвох.
І літо вологе співзвучне є віршам…
Ти до неможливого також присох
 І дим сигаретний пускаєш все вище.

А дýші наївні на світло летять,
Немов ті метелики в полумˈя свічки.
Ні, це не про нас серцезнавці твердять:
 Ми щастя вигадувать маємо звичку!

Вантаж учорашній нести не боюсь,
Так само, як ти, ні про що не шкодую.
Сумую усміхнена, з болю сміюсь,
 І в завтра я не озираюсь. Бо йду я…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна