Нина

БЕЛАНОВА

ГДЕ ЖЕ ТЫ?

Унылы, невнятны осенние ветры...
Душа разрывается: где же ты, где ты?
Тоска тяжелеет, объятья всё туже,
И сердце моё в одиночестве тужит,
Совсем не поёт и почти что не светит,
Лишь бьётся, как рыба, попавшая в сети!
Листва, осыпаясь, пытается выжить,
А звёзды всё ярче, а небо всё ближе...

_______________
© Нина Беланова

ДЕ Ж ТИ?

В осінніх вітрів – невеселі сюжети…
Душа розривається: де ж ти, ну де ти?
Нудьга обважніла, обійми тугіші,
І серце моє у самотності в ніші,
Воно не співа і не світить, як влітку,
А б’ється, мов риба, щό втрапила в сітку!
Опалому листячку вижити треба,
Зірки ж яскравішають, ближчає небо…

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна