Йоганн Вольфганг Гьоте

* * *

Ось зустріну Рітхен знову,
Ось її я обійму –
Й чисту пісню світанкову
Свідком щастя я візьму.

Ах, як пісня та лунала!
В неї спів – як в солов’я.
Часу вже пройшло чимало,
Як її не чую я.

Без коханої жорстоко
Мучусь ночі я і дні,
І сердечний біль глибокий
Не лягає у пісні.

Нині ж знов пісень веселих
Радість вип’ю я до дна.
Не віддам її й за келих
Монастирського вина!

1771

___________________________________
© Переклад із німецької Михайла Лєцкіна