Это родина моя…

Хосе Лара Руис

ТЕЧЕНИЕ ВРЕМЕНИ

Смотрю я на родник
и знаю: всё пройдёт.
Ничто не будет вечно;
и лишь ручей течёт.
А рядом – тишина.
И только шум воды.
Уносится теченье,
стирая все следы.

Всё ниже солнца луч,
и всё длиннее тень.
Уходит неизбежно
и этот летний день.

ШУМ МИРА И ТИШИНА ДУШИ

Освободившись от смятенья,
я мир уже не исправляю –
исправлю только что-то в сердце.

И, только сердце успокоив,
мир этот шумный наблюдаю –
из тишины, в душе царящей.

БЕЛЫЙ ДОМИК

Золотистыми волнами
море движется пшеницы.
Нет ему конца и края,
нет предела и границы.
Над волною золотою –
в синеве волна иная.
Синеве той нет предела,

ни конца ей нет, ни края.
И среди того простора
где-то прячется от взора
белый домик у ручья –
это родина моя.

* * *

Просто так, как бы вовсе без дела,
принялся я смотреть на родник.
А вода так бесстрашно летела,
что, казалось, застыла на миг.
...Так сидел я, молчанью внимая,
размышленье любое гоня.
Только брызги, в лицо попадая,
наконец пробудили меня.
Вот вода по камням убегает.
Вот и вечер стирает следы.
Лишь, как прежде летя, попадают
на лицо моё капли воды.

ПРИБЛИЖЕНИЕ ВЕЧЕРА

Снег летит без остановки,
постепенно накрывая
за окном вязанку дров.
Медленно летят снежинки,
белизной своей сверкая,
чистотой своей маня.
Только вечер уж крадётся,
очертания стирая,
белизну их превращая
в синий сумрачный покров.
И прекрасное сиянье
ускользает от меня.

_______________________________________

ТЕРЦЕТИ

* * *

Поспішай почути це диво:
чорний дрозд завів свою пісню,
ось-ось вона перерветься.

* * *

Простий ландшафт, моєму серцю милий;
сумує ряд засніжених тополь,
які так нещодавно ще жовтіли.

* * *

Сліди на снігу, викликаючи щем,
як промінь до стосу ведуть дров’яного
і сумно зникають під тихим дощем.

ДВІ ЖІНКИ

Дві жінки в поле ідуть: є діло –
маслин збирання;
то жінка чорна і жінка біла.

Дві жінки в полі (зима вже горне);
маслин збирання;
то жінка біла і жінка чорна.

Допоки сонце, робіть ужинки –
маслин збирання;
дві жінки в полі, дві в полі жінки.

Допоки в небо ніч тьму не виллє, –
маслин збирання;
дві жінки в полі – одне зусилля.

Чи піт, чи втома – працюйте швидко;
маслин збирання…
дві жінки в полі… вже їх не видко…

ПЕЙЗАЖІ ДИТИНСТВА

Я бачу ясніше ясного,
примруживши очі в безсонні,
ці сонця заходи червоні
з дитинства мого золотого.
Сніжинки злітають поволі.
Я бачу ясніше ясного
заметені снігом тополі,
Цей сніг є мені не чужим,
бо я теж колись був цим снігом
і був я водночас нічим.

ШУМ СВІТУ І ТИША ДУШІ

Без плутанини правічних інерцій
я залишаю і світопорядок,
і той порядок, щó маю у серці.

В серці своїм зберігаючи спокій,
спостерігаю за шумом у світі,
ну, а душа моя в тиші глибокій.

ЗИМОВІ ТЕРЦЕТИ

* * *

Тополя гола вкутана у сни.

Лапастий сніг позначив густо білим

гілки, що зачекалися весни.

* * *

Рожевий кущ ввійшов у зиму швидко.

Мороз осеребрив листки,

й росинки, й кожну квітку.