Виктория
АБРАМОВА

Жду весну...

Притупляет эмоции холод,
И так хочется тёплой погоды.
Зимний век стал короче, недолог,
И на всё есть свой срок у природы...

Жду весны я прекрасное время –
Распахнула бы окна пошире,
Чтобы сбросив зимы скучной бремя,
Зазвучали в душе струны лиры.

Чтобы вместе со звоном капели,
Наполнялись сердца снова светом.
До весны лишь четыре недели,
А за ней долгожданное лето!

____________________
© Виктория Абрамова



Я чекаю весня̀ного часу…
 
Притупляє емоції холод,
Захотілось теплà від погоди.
Та зимове вже звузилось коло,
І на все є свій термін в природи…

Я чекаю весня̀ного часу –
Ширше б вìкна мені розчахнути,
Скинуть бідні зимові прикраси,
Звуки ліри скоріше ввімкнути.

Щоби серце заповнили ніжні
Капежу світлоносні привіти.
Лиш чотири лишилися тижні
До весни, а за нею вже й літо!

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна