Константин
ВАСИЛЬЧЕНКО

* * *

Внезапный шквал бесцеремонно снёс
Все фишки, для игры означенные свыше.
Картечью барабанили по крышам
Низвергнутые вниз осколки звёзд.
Свинцовых туч обвисшие бока
Лохматились у ветра на закорках.
Дурея от животного восторга,
По улице, бурля, неслась река.
Хлестали струи по щекам дома...
Такая наша зимушка-зима.
Не напугать потопом Иудею,
Что нас топить – ущербная идея,
То – истина, известная весьма.

________________________
© Константин Васильченко



* * *

Безцеремонний шквал зненацька зніс
Всі фішки, що нам рок для ігор забезпечив.
По даху барабанили картеччю
Зірок осколки, скинуті униз.
Боки обвислі у свинцевих хмар
Від вітру обривались знавісніло
Й від захвату звірячого дуріли,
І з вулиці ріка творила яр.
Домам рятунку від струмків нема…
Така от близько-східна в нас зима.
Але потопом не злякать Юдею,
Топити нас – безглузда то ідея,
Ця істина відома недарма.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна