Галина
МАЙОРОВА
 

* * *

Когда тоска роняет слёзы в душу мне,
А ностальгия память в прошлое уносит,
Рисую листья золотые на окне
И приглашаю в гости пламенную осень.

Пускай, вальсируя, кружит она в душе,
Пускай играет, вновь натягивая струны,
И рассыпает разноцветные драже,
И собирает мысли в праведные руны.

И я поверю в то, что снова на коне
Несётся жизнь моя и, устали не зная,
Цветы рисую на сверкающем окне,
И грусть куда-то улетает птичьей стаей…

___________________
© Галина Майорова



* * *

Коли нудьга у душу сльози ллє мені,
А ностальгія у минуле памʹять зносить,
Малюю листя золоте я на вікні
Й запрошую у гості полумʹяну осінь.

Нехай в душі вальсує під легкий мотив,
Хай грає, знов на лад підтягуючи струни,
І розсипа драже грайливих кольорів,
Й думки збира у повні праведністю руни.

І я повірю в те, що знову на коні
Життя моє летить, і втоми я не знаю
Й малюю квіти на блискучому вікні,
І сум зника, заплівшись у пташину зграю…

_______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна