Светлана
ШАТАЛОВА
 

ОСЕНЬ В СРЕДИЗЕМНОМОРЬЕ
(ПТИЧЬЕ ИЗМЕРЕНИЕ)
 
Явилась осень почему-то в летней майке,
все акварели по дороге растеряв.
Теперь лежит и отдыхает на лужайке,
на облака глядит среди зелёных трав.

Вот в воды моря посмотрелась, причесалась –
«Теперь и в город можно – только дайте знак!»
А кисть её на этом пляже и осталась,
и красить листья нет возможности никак.

Журчит родник, цветут поля, пчела кружится,
а солнце жарит – норовит поджечь траву.
Гроза растаяла в пути, и только птица
в воспоминаньях вроде грезит наяву.

Не знает ветер – то ль ему угомониться,
то ль тучи собирать, то ль разогнать.
Сияет небо синевой, и только птица
от дуновенья бриза ёжится опять.

Шмель на цветок опять садится осторожно,
находит свой нектар и с наслажденьем пьёт.
И только зябкой птице чуточку тревожно
от смутных бликов, что оставил прошлый год.

____________________
© Светлана Шаталова



ОСІНЬ У СЕРЕДЗЕМНОМОРʹЇ
(ПТАШИНИЙ ВИМІР )
 
Зʹявилась осінь в легковажній майці літній,
всі акварелі розгубивши на льоту.
Вляглась у сквері, мов якийсь владар несхитний,
і дивиться на хмари в висоту.

Ось причепурилась, у море задивилась:
«Тепер і в місто можна – дайте тільки знак!»
Палітра ж з пензликом на пляжі залишилась,
тож листя фарбувать не можна їй нія̓к.

Дзюрчить струмок, в полях бджола злітає важко,
а сонце шпарить – хоче випалить трвву.
Гроза розтанула в дорозі, й тільки пташка
у спогадах своїх мов марить наяву.

Не знає вітер, чи розвіять листя махом,
чи хмари в небі захопити й кинуть вниз.
А в небі синява сіяє, й тільки птаха
від вітру щулиться, бо дошкуля їй бриз.

Джміль обережно сів на звабну квітку знову,
знаходить свій нектар і пʹє його, мов сік.
…Тривожно пташці від напливів бірюзових,
що в спадок по собі лишив минулий рік.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна