Оригінал:


Усе дощить. А ти під шум дощу
біжиш у далеч, як вода по схилу.
Я ж за тобою й душу відпущу
тебе зігріти у негоду, милий.

Мабуть ти довго був на самоті,
збудило серце почуття незнане
і повели тебе шляхи круті,
з дощем змішали мрії золоті
і біль, і радість, і життя жадане.

Усе звичайне. Чом тоді цей шум
тебе в дорогу викликав сьогодні,
а в мене стільки почуттів і дум,
що я не можу подолати сум
і зупинитись на краю безодні.
12.02.2016 р.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Дождит, дождит…а ты под шум дождя,
как водопад, бежишь неутомимо.
И душу отпущу я погодя –
тебя согреть чтоб в непогоду, милый.

Ты, видно, долго одиноким был,
но сердце вскрылось чувством несказа'нным
и в путь тебя позвал сердечный пыл,
с дождём смешался золотистый ил
и боль, и радость, в жизни столь желанны…

И всё привычно…отчего же шум
тебя позвал в дорогу...бесполезно?!..
во мне ты вызвал столько разных дум,
что не унять…и не пришло на ум
остановиться на краю у бездны…