Ирина
ЮРЧУК
 

Служение
 
Мы, две нахохлившихся птицы,
Сидим на веточке ореховой...
Сквозь пальцы неба дождь струится
И жизни промахи с огрехами…
Мы, две стреноженные лошади,
Ушами прядаем встревожено:
Опять костры горят на площади,
Ярясь на шабаше безбожного...

Две гореглазые собаки,
Чьё понимание бездомности
Теряется в дрожащем мраке
Всепоглощающей бездонности,
Где нежность взглядов планетарна,
Разлуки руки не у дел...
Как трудно и неблагодарно
Служенье в должности людей...

_______________
© Ирина Юрчук

Служіння
 
Ми, дві пташини настовбурчені,
На гілці сидимо горіховій…
Дощ струменить між неба пучками,
Життя наповнене огріхами…
І ми ж – то коні два стриножені,
Тривожно щулимося вухами:
Адже на шабаші безбожному
Знов хижі вогнища роздмухано.

Ми два собаки гореокі,
Чий досвід вічної бездомності
Загублено в пітьмі жорстокій
Цілóго Всесвіту бездонності,
Де погляд ніжний – планетарний
Й немає рук розлук ніде…
Яке важке, яке бездарнее
Служіння в якості людей…

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна