Николай
ДИК
 

* * *

Не принесла прохладу ночь
в измятых простынях рассвета
и не успела превозмочь
жары последние приветы.
Хотя сентябрь уже успел
развесить осени приметы
и отодвинуть груду дел,
чтоб насладиться бабьем летом.

Какая это красота –
прощанье лета под багрянец.
Как будто жизни суета
ушла под лиственный румянец.
Пора мечты и грустных слёз,
пора счастливого поэта,
который кистью вечных грёз
рисует отголоски лета.

_______________
© Николай Дик



* * *

Ніч прохолоди не дала
у простирадлах ранку мˊятих,
вона ще не перемогла
серпневу спеку в літніх шатах.
Хоч вересень не ловить ґав
й осінні вішає привіти,
він все ж відсунув купу справ
заради бабиного літа.

Яка краса це непроста –
прощання лìта під багрянець…
Немов життєва суєта
під листяний зійшла румˊянець.
Це час і млосний, і сумний,
це час щасливого поета,
що пише пензлем вічних мрій
відбитки літнього сюжету.

_______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна