Сергей
ДУНЕВ
 

* * *

Как пёсика на поводке,
Жизнь за собой меня таскает
И никуда не отпускает,
Сжав ремешочек в кулаке.

А я и рад. Готов за ней –
В любое время суток, года,
Какой бы ни была погода –
Идти хоть до скончанья дней.

От горя я умру и грусти,
Коль поводок она упустит.

_______________
© Сергей Дунев

* * *

Як песика на повідці,
Життя кругом мене таскає
І ні на крок не відпускає,
Тримає ремінь в кулаці.

А я, зізнатися, й зрадів
Іти, не стишуючи хóду,
Якою б не була погода,
За ним хоч до останніх днів.

Помру я, мабуть, від екстриму,
Як повідця життя не втрима.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна