Людмила
СВИРСКАЯ
* * *
Апрель на сны, на лепестки и ямбы
В сердцах я наконец распотрошу.
Любимый мой... ты слышишь? Нам бы, нам бы
В лес,
через поле,
к речке,
к шалашу...
Бездомны, неприкаянны и нищи, –
Зато всплывали каждый раз – вдвоём...
Теперь одна – гнилым, дырявым днищем
В свой маленький засохший водоём
Я погружаюсь, путаясь порою
В налипшей тине будней. Где-то там
Ключи от шалаша. Найду – открою
Ту истину, которую предам
Я просто тем, что я в неё не верю,
Сама не понимая – почему...
А пузырьки прохладного апреля
По сердцу пробегают моему.
___________________
© Людмила Свирская
* * *
На пелюстки, на сновидіння, ямби
Розпотрошу я квітень навмання.
Єдиний мій… мій любий… чуєш? Нам би
У ліс,
до річки,
в гай,
до куреня…
Бездомні, неприкаяні, без слави, –
Натомість вдвох спливали ми… Але
Тепер сама – я дном гнилим, дірявим
В своє сухе водоймище мале
Занурююсь і борсаюсь, по шию
В буденнім мулі. Десь у мулі цім
Ключі від куреня. Знайду – відкрию
Ту істину, яку і зраджу тим,
Що в неї я не вірю вже, несхитну,
Й сама не знаю, звідки ця нудьга…
А бульбашок холоднуватих квітня
Мені по серцю низка пробіга.
_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.