Нина

БЕЛАНОВА

НОЧЬ УМЕРЛА

Ночь умерла. Погасло страсти пламя.
Любить во сне нелепо и грешно.
Роятся сны ночными мотыльками,
Стучатся в неприкрытое окно…

Пора мне просыпаться понемногу
И верой гнать неведения страх,
И слёзы лить, молясь усердно Богу,
И сокрушаться о своих грехах.

Мой новый день, дарёный во спасенье,
Затеплится лампады фитильком.
Прольётся поутру туман весенний –
Зелёный чай, белёный молоком…

_______________

© Нина Беланова

ПОМЕРЛА НІЧ

Померла ніч. Вже пристрасть не клекоче.
Кохати в сні – це і безглуздя, й гріх.
Сни ще рояться привидами ночі
У вікнах незачинених моїх.

Час прокидатися від сну лихого
І проганяти вірою страхи,
І сльози лити, і молитись Богу,
Спокутуючи в молитвах гріхи.

Мій день новий, мій подарунок-ранок
Замерехтить, немов лампади гніт.
Проллється весняний туман на ґанок –
Молочний чай з зазеленістю віт…

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна