Нина
БЕЛАНОВА

ТОСКА
 
Тоска проклюнулась иголкой,
Разрушив призрачный покой…
Как долго, милый мой, как долго
Не говорили мы с тобой
И душами не обнимались!
Сплелись в единый два пути.
Ты подари мне эту малость:
Минутку для меня найди…
Нет ни звезды в ночном экране –
Зашторен сумрак и убог,
Лишь месяц острым рогом ранит
Нависшей тучи тучный бок.
Листаю памяти альбомы:
Бесснежных зим осенний шарм
Не греет сердце. Как давно мы
Не толковали по душам!

________________

© Нина Беланова

НУДЬГА
 
Нудьга, мов голка, коле дуже
І спокою кінець несе…
О, як же довго, любий друже,
Не говорили ми про все
І душами не обіймались!
Два шля̀хи сплетені… куди?
Ти подаруй мені цю малість:
Для мене хвильку віднайди…
Нема зорì в нічнім екрані –
Зашторив присмерк світла лик,
Лиш місяць гострим рогом ранить
Навислу хмару в сірий бік.
Гортаю пам’яті альбоми:
Осінній чорних зим вітрець
Душì не гріє. Як давно ми
Не чули мови двох сердець!

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна