Когда-нибудь, такою ночью лунной…
Марина ЦВЕТАЕВА
* * *
Соперница, а я к тебе приду
Когда-нибудь, такою ночью лунной,
Когда лягушки воют на пруду
И женщины от жалости безумны.
И, умиляясь на биенье век
И на ревнивые твои ресницы,
Скажу тебе, что я – не человек,
А только сон, который только снится.
И я скажу: – Утешь меня, утешь,
Мне кто-то в сердце забивает гвозди!
И я скажу тебе, что ветер – свеж,
Что горячи – над головою – звёзды…
* * *
Супернице, до тебе я прийду
Колись, такої ж місячної ночі,
Коли над ставом спів жабки ведуть
Й жінки від жа́лю до безумств охочі.
Й розчулившись на тріпотіння вік,
На довгі вії з вигином ревнивим,
Скажу тобі: – Я снів зворотній бік,
Звичайних снів, що ти гортаєш нині.
І я скажу: – Утіш мене, утіш,
Цвяхи мені хтось в серце забиває!
Скажу, що разом з вітром полетиш,
Що зорі – над чолом – вогнем палають…
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.